Книжка пронизана любов'ю до людей і землі. Пейзажі заворожують, бо Сашко добре знає козіївські яри: змалечку спускався з гір на санках, плавав в Гарбузовому, знає, яку глину потрібно брати на мазания... Справжності додає й те, що роман написаний козіївською говіркою. Тут і сльози, і радість: автору вдалось поєднати чуттєво-комічне з трагічним. А основне у книжці — захоплення всім, чим живе людина.
